«Допомагаю людям за покликом серця», - каже про свою роботу фахівчиня із соціальної роботи Алла Чубай. Власне, любов до людей і привела її у цю сферу. До початку повномасштабного вторгнення жінка була технологом з приготування їжі. Мала власну кав’ярню, потім працювала у приватній школі, а про психологію та соціальну роботу навіть не замислювалась.
Війна поставила все з ніг на голову. Коли у Хмельницький масово почали приїжджати люди з прифронтових регіонів та шукати прихистку, Алла та її друзі розміщували переселенців у своїх домівках. Допомагали їжею, речами та всім необхідним.
«Тісно спілкуючись з людьми, які втратили все, я зрозуміла, що їм потрібна більш кваліфікована допомога. І у моїх силах це зробити. Так я стала здобувачем освіти за спеціальністю «психологія», - пригадує вона.
З березня цього року Алла Чубай разом з колегами по «Центру реабілітації та відновлення» за фінансової підтримки Terre des hommes та Swiss Solidarity реалізує на території Хмельницької громади проєкт «ProAction - Захист у дії». Їхня задача - надати соціальну та психологічну підтримку вразливим верствам населення: вимушено переміщеним особам та сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
«ВПО - це були саме ті люди, яким ми допомагали від початку війни, і ми взяли їх у роботу. Вони приїхали тільки з документами у кращому випадку і потребували всього. І все, що потрібно для нормального життя, потрібно було їм знайти. Окрім житла, роботи, гуманітарної допомоги, вони потребували психологічної допомоги, соціальної адаптації, інформування, консультування», - пояснює фахівчиня.
За словами Алли, до початку роботи над проєктом вона не здогадувалася, скільки людей насправді потребують соціального супроводу. Для неї все починалося зі складеного заздалегідь плану у 50 кейсів.
«Я думала: «Як це можливо, допомогти такому числу людей?» Але у підсумку план перевиконаний. Хочу сказати, що ми зробили велику роботу, але є ще багато людей, які потребують нашої підтримки», - наголошує Алла.
Проєкт подарував їй як фахівцю велику кількість нових знайомств. Завдячуючи їм, вона дізнавалася про хмельничан, які потребували комплексного соціального супроводу. Так доля звела Аллу з багатодітною родиною Яцюків з Бережанки.
«Це був складний і водночас цікавий кейс, результатами якого я сама вражена», - зізнається вона.
12 дітей і батьки, у яких проблеми з алкоголем. Маленький будиночок в аварійному стані, відсутність водопроводу, туалету, бруд та безлад - те, з чим стикнулася Алла на старті.
«Я взагалі такого не бачила раніше. Але коли більше почала спілкуватися з цією родиною, то зрозуміла, що це непогані люди. Вони люблять своїх дітей, а дітки люблять їх. Це було видно по всьому: по їхніх очах, по їхніх вчинках. Я зрозуміла, що люди просто потопають, і їх треба врятувати. Ще я зрозуміла, що мама просто ненавчена. В неї не було гарного прикладу, її мати теж випиває, і через те не змогла навчити доньку навичкам позитивного батьківства», - пригадує фахівчиня.
Тож почали навчатися майже з нуля. Алла все робила разом з Тетяною (так звуть маму сімейства): прибирала, готувала, пояснювала, як вести фінанси, ставити цілі, гуртувати родину.
Зараз вони зробили ремонт у хаті, провели водопровід, придбали пральну машину, вирили вигрібну яму, завели хазяйство. Дослухалися до порад Алли, і тепер старші хлопці та дівчата мають окремі кімнати.
«Усі гроші витратили на дітей, - каже Тетяна Яцюк. - Щоб покращити їм умови життя. Хочемо ще прибудову зробити до хати, щоб там була ще одна кімната, душ, туалет. Мріємо про таке».
Директор Бережанської гімназії Валентина Мисюра добре знає родину Яцюків, бо у школі навчаються всі їхні діти. Вона пам'ятає різні ситуації, часто не дуже приємні. Але зараз, каже, громада помітила позитивні зміни:
«За останній час сім’я виправилася: спиртних напоїв не вживають, стараються щось для дому зробити, для діток. Придбали меблі нові, одяг, посуд. Почали садити город, мають свої овочі. У них є домашня птиця, а раніше на подвір’ї не було й курочки. Діти доглянуті, нагодовані. Гарно на них вплинув цей проєкт. Вони бачать підтримку організації. Ну і я надіюся, що це буде, можливо, наукою для їхніх дітей».
Насправді навички позитивного батьківства - це знання, які актуальні не лише у таких складних випадках, як у родині Яцюків. Часто й більш пристосованим людям необхідна порада спеціаліста. Для цього Terre des hommes у рамках проєкту «ProAction - Захист у дії» започаткував тренінги позитивного батьківства.
Як не дійти до емоційного вигорання та не травмувати дітей власними спогадами та переживаннями свого дитинства? Як виростити емоційно стабільну та здорову особистість? Як бути найкращим другом для своєї дитини? Про ці та інші речі розмовляє на зустрічах з батьками психолог мобільної бригади ГО «Центр реабілітації та відновлення» Марія Одарченко та фахівець із соціальної роботи Алла Чубай.
«Для молодих батьків дуже багато пізнавального матеріалу, - ділиться враженнями після однієї з таких зустрічей вчителька Світлана Козір. - Як мама вже дорослих дітей жалкую про те, що не мала можливості почути таку інформацію раніше. Можливо, щось по-іншому зробила би у вихованні своїх дітей. Тож обов'язково таку роботу треба проводити».
Алла Чубай, своєю чергою, зізнається, що, попрацювавши у проєкті, й сама багато чому навчилася. Адже кожен випадок, з яким вона працювала, особливий. Про кожну сім’ю можна написати роман.
«Якщо взяти ВПО, - наголошує фахівчиня, - то напевно я б не хотіла опинитися в їхній ситуації. Завдяки цим кейсам я навчилася не прикипати до майна, тому що в один момент - від цього ніхто не застрахований - ми можемо втратити все».
Ну а найважливіше, що вона зрозуміла - те, що будь-яку справу треба починати з вірою, і результат не забариться.
Проєкт «ProAction - Покращення доступу до житла, освіти та якісних соціальних послуг для дітей та сімей в Україні» реалізується п’ятьма партнерськими організаціями – Фонд Terre des hommes в Україні, БФ "Захід шанс", Благодійний фонд Посмішка ЮА, Громадська організація "Світ у барвах" та Центр реабілітації та відновлення, за фінансування Фонду Swiss Solidarity.
