Холодного засніженого ранку ми приїхали в село Загвіздя, що на Франківщині. Тут, у дворі нас зустріла усміхнена Наталія та провела до затишного будинку, де вже близько двох років вона проживає разом із донькою Аріною. До початку повномасштабної війни жінка разом з донькою та племінником проживали в Маріуполі:
«Виїхали спочатку у Полтавську область, проживали там біля двох місяців з дітьми. Кожного тижня сподівались, що повернемось додому. Потім переїхали в Кременчук, де ми жили майже рік. І коли зрозуміли, що повертатись нема куди, переїхали сюди, у Івано-Франківськ».
Раніше Наталія працювала співачкою на різноманітних святах: «Це була моя не просто робота, це було таке захоплення, яке мене рятувало без психологів. Тому я дуже любила цю справу. Зараз я цим не займаюсь, в мене є певні проблеми зі зв’язками, напевно психологічні». Після переїзду на Франківщину відчувалась колосальна підтримка місцевих мешканців, допомагали всім чим могли, проте не всі, зінається жінка.
П’ятирічна Аріна ходить в місцевий садочок, а також займається в різноманітних гуртках: «Діти її дуже гарно сприймають, вона дуже комунікабельна. Одразу з усіма пішла на контакт, дуже швидко почала говорити українською і це їй дуже подобається», - із захопленням розповідає Наталія.
Проте проблеми нікуди не зникли, Аріна часто хворіє, каже жінка: «Ваша благодійна організація дуже допомогла мені в один час. У доньки був приступ бронхіальної астми і я була в розпачі, бо саме в той момент не мала можливості купити їй ліки. Ми звернулися до Ігора, фахівця із соцільної роботи, подали запит і він допоміг нам отримати грошову допомогу на лікування дитини. Я пам’ятаю цей момент, коли мені прийшло повідомлення, що мені нарахована допомога, я одразу змогла замовити потрібні їй ліки».
Ігор працює на посаді ФСР у БФ «Жовто-Блакитні Крила» близько року, проте за плечима у чоловіка вже більше 10 років досвіду роботи у громадському секторі: «Ми тісно співпрацюємо із соціальним відділом селищної ради. Мені надали інформацію, що є Наталія і вона з Маріуполя, я одразу, звісно, їй зателефонував. Ми зустрілись обговорили, які є первинні потреби».
Ігор вважає, що його роль ФСР в громаді – разом із соціальним відділом селищної ради виявити вразливі категорії та структуризувати спільну роботу. Він обрав цей напрямок не випадково, адже працюючи фахівцем із соціальної роботи в громадах можна кваліфіковано надавати допомогу людям.
«Найчастіше люди звертаються за матеріальною або соціальною підтримкою. Тобто фінансовою, гуманітарною допомогою для дітей, а також підтримкою у інтеграції дітей ВПО або перенаправленні в громадські організації, для отримання психологічної підтримки або організації дозвілля».
У Загвіздянській громаді в рамках проєкту виявили і допомогли 50 родинам, але залишаються і інші родини із вразливих категорій: «На жаль, зараз є багато дітей військових і вони перебувають у постійному стресі, як дітям так і дорослим потрібне психологічне розвантаження», - ділиться Ігор.
Та на досягнутих цілях чоловік зупинятись не збирається, каже, продовжуватиме допомагати людям і надалі: «Для мене найголовніше й найцінніше коли є результат. Добре, якщо складні життєві обставини ліквідовані або хоча б мінімізовані».
Впродовж майже двох років Наталія піклувалась про доньку та працювала з психологами, що допомогло їй подолати психологічні травми. Жінка з усмішкою каже, що її донька Аріна є найбільшою мотивацією: «Я встаю і йду, і знаю, що заради неї треба це зробити, тому немає часу на сум та розпач».
Окрім цього, Наталія відвідувала тренінг з позитивного батьківства, який виявився дуже корисним та захопливим: «Я захотіла почути щось нове. Можливо, хтось з фахівців вкаже мені на якісь мої недоліки у вихованні дитини, тому це дуже корисно було. Енергетика, яка йшла від тренера, захоплювала. Його хотілось слухати, і всі ті тести та вправи, які ми проходили, вони дуже були значущими для мене».
Наразі Наталія зосереджена на лікуванні доньки, проте не перестає мріяти про перемогу: «Наше майбутнє у будь-якому випадку буде вільним і незалежним. Я дуже сподіваюсь, що війна закінчиться якнайшвидше і наші діти будуть щасливі».
В рамках проєкту «СМІЛИВІСТЬ В ДОЛОНЯХ» Tdh підготував та працевлаштував 16 спеціалістів у чотирьох областях на Заході України. За цей час близько 800 сімей отримали комплексний індивідуальний супровід, а 2 700 дітей - необхідні соціальні послуги.
Проєкт «СМІЛИВІСТЬ В ДОЛОНЯХ - Посилення захисту внутрішньо переміщених дітей» реалізує Західноукраїнський консорціум захисту дітей, до складу якого входять Фонд Terre des hommes в Україні, БФ «Посмішка ЮА», БФ «Жовто-Блакитні Крила», за підтримки Гуманітарного фонду для України.
